Від Шибеного до Верховини полонинськими хребтами

Ось як ми її представляли:

• Довжина пішохідної частини мандрівки 40 км
  
• Загальна довжина маршруту із Івано-Франківська 295 км.
  
• Витрати часу 4 дні.
  
• Перепад висот Скупова - Шибений 1579-835=744 м.
  

 А тепер що було в дійсності:

Виїхали ранковим бусом (в 05.10) на Верховину із Івано-Франківська. У Верховині виявилось, що бус на Шибене відправиться аж через 3,5 години (в 12.00). Щоби якось згаяти час пішли на місцевий базарчик. Закупили зелені і будза. Будз був дуже смачний і дешевий, але купили трошки, бо нам з Дімичом зайва вага в наплічнику протипоказана (сумарний вік нас двох майже 160 років), зате Ігор ваги за плечима не відчуває. Крім всякого обов’язкового він запасся тяжелезним фінським колуном, великою ножівкою, трьома стальними великими казанками, в яких можна готовити чоловік на 15. Його наплінчник явно не по розмірах - вище голови, нижче колін і вдвоє ширший Ігоря. Я кличу на допомогу Дімича, коли треба помогти Ігорю одіти рюкзак.

Від АС Верховина о 12.00 виїжджаємо напханим у 2 поверхи бусом, по дорозі розпитуємо дорогу. Варіантів пропонують багато. 

Виходимо коло розвилки вКалинуватий (28 км від Верховини).Фото 1 (Ф1). 

Тут початок пішохідного маршруту (00 км). Неподалік стоїть вагончик лісорубів, які відраджують іти Калинуватим, бо далі суцільні завали і погана дорога.

Ідемо далі вздовж Черемоша Чорного. 

1 км пішохідного маршруту. 13.30. Село (с) Шибене, його край із сторони с Зеленого. Розвилка: прямо – на Буркут і Погорілець (а також і на Піп-Іван); наліво -на Ватонарку, місток черезЧеремош Чорний (Ф2). Переходимо містком Черемош, а тоді повертаємо понад річку проти течії води.

Через 300 мрозвилка: прямо – вздовж Черемоша; зліва - потік (п) Ватонарка (Датницький) і дорога вздовж п (Ф3) на хребет (хр) і полонину (пл) Ватонарку; ідемо наліво. Дорога погана, кам’яниста і розбита лісовозами, але лісом протоптані стежечки, якими частково можна обійти баюри. Темп, звичайно, задає Ігор, а ми з Дімичом стараємось з усіх сил не відставати. Грибовища вздовж дороги, та ігор не дає нам можливості відвести душу.

~ 5 км. 16.15. Пл Ватонарка. (1271; Ф4). Мальовничі види навколо: синє яскраве небо, миготлива димка, крізьяку видніються безкінечні хребти з розлогими полонинами і зеленими масивами лісів (Ф5, 6). В захопленні стоїмо, милуємось (і віддихуємось).Потім ідемо наліво плаєм Ватонарки – таким же мальовничим і багатим (плай - дорога хребтом).

~ 9 км. 17.45. Присілок Людова Мала (~ 1000х500 м; Ф7,8). Розміщений на спадаючому хребті між лівими притоками Луковця. Дві хати – нова і стара -, стайня, стодола, вориння (загорожі). Все у зразковому порядку. Із Людової видно пл: Роги (з обривом) і Середню (з вишкою) – на заході; Луковицю – на пд-зах; Озірну і Масний Приступ – на пд; Тарницю – на пд-сх. Ф9. 

Ґаздиня – Василина. Чоловік -Михайло. В грибний і ягідний сезони чоловік появляється рідко. Ґаздиня надоює ~ по2 відра молока 2 рази на день. Просимо її продати молока, дістаємо відмову, а молоко – тепле прямо з-під корови - Василина наливаєнам безкоштовно, а потімще й гостить нас всякою домашньою смакотою. Від грошей відмовляється категорично, каже, що тут глушина,ніхто не заходить, то вонарадахоч раз у рік побалакати із гарними гостями. 

• На Людовій М. приймуть на проживання 3-х туристів.
  

Добиратись доЛюдової М. можна ще так: Верховина-Устєріки (18 км)-с Пробійнівка-пт Пробійна-пт Луковець (35 км із Верховини). Із них пішки - ? (стан дороги потоком невідомий). Віддаль через Шибене більша – 40 км, зате пішкилише 8 км.
Привал і ночівля у дуже гостинної гуцулки.

Другий день

Перехід Людова М.-Людова Велика-присілок (прс) Стовпні. Довжина переходу 7 км.

~ 9 км. Від хат пішли наверх в пн-зах напрямку стежкою (Ф10) через хр, впадину, і знову хребтом.

~10,5 км. Розвилка під горою (г) Людовою: прямо – стежка на г Людову (1483); правіше – дорога в обхід вершини; пішли правіше.

10,5 км. 09.30. Пл Людова Велика (Ф11;4000х500). Літнівки і стайні на північному заході від г Людової. 

Пішли стежкою, а потім дорогоюіз численними крутими спусками, підйомами і закрутами в пн-сх напрямку. 

~ 15 км. Поляна, заросла щівою. В заростях стежка загубилася, і ми розділяємось - Ігор направо, ми наліво -, щоби обійти поляну і знайти стежку. Зробили круг і знайшли аж 2 стежки:лівіше – в Зелену через хр Ґрунь Великий і пт Людовець; направо – в лісі чіткий чапаш по пн-сх схилу. Нам направо. Правда, початку цього чапаша на поляні не видно. Довго кличемо Ігоря, та його нема, мабуть, щось сталося. Пішли шукати і зватипо лісі – нема, загубився Ігор. Щоб даром не чекати, рішили зварити на просто на чапаші обід, а тим часом знову звати і шукати. Після обіду виникло підозріння, що підчас обходу поляни Ігор нас не дочекався і пішов, не попередивши нас.Пішли направо чапашем, і, так і є -відразу побачили Ігореві сліди! Чапаш хоч чіткий, та з численними підйомами, спусками і закрутами. Справа – пт Білий В. і Білий М., та Чорний -притоки Пробійної.

16 км. Прс Стовпні (Ф12,13; 3 хати, пл, сінокіс ~ 500х500 м). Нас тут чекав Ігор, грівся на сонечку, як той кіт, що з’їв чужу сметану, і не відчував ніякої вини.

На пн схилі на віддалі ~ 100 м – прс Березняк (Ф14), ~ 300х300 м; там також сінокіс; город; нова хата.

Всюди пропонують нам гостину. Ночівля в Стовпнях. 

• В Березняку приймуть 3-х туристів.
  

Третій день

Перехід прс Совпні-г Скупова-г Розтоцька-пл Крута Замагурівська-поляна над Замагуровом.14,5 км.

Пішли із прс на північ до чіткої дороги. На дорозі наліво.

~ 16,5 км. Кам΄яні останки - стовпи (Ф15) висотою і шириною до 7 м, дуже мальовничі. Від них і пішла назва „Стовпні”. Підйом на хр Угорський-Скупова. Фото в сторону прс Стовпні (Ф16) Березняка і Людової 16,5 км. Хребет Гнилець В.-Угорський-Скупова. Обходимо гарною дорогою Скупову (1579) із заходу. Зліва від дороги – долина п Гнильця, урочища (ур) Яструби (в лівій притоці Гнильця), потім Під-Скуповою (між притоками Гнильця). Водопій у правій притоці Гнильця. Нарешті Скупова вже позаду. Ягідники навкруги.

20,5 км 12. 23. Хребет Скупова-Розтоцька на північ від Скупової (Ф17). Плай в сторону Верховини. Панорама із хр в сторону сіл Яблуниці, Черемошної і на Голови (Ф18). Ягідники навкруги.

21,5 км. Розвилка на плаю: правіше - дорога в Голови і обхідна дорога наступної безіменної вершини; прямо і наверх – стежечка. Я вмовляю напарників іти наверх, бо хочу зверху фотографувати. Ідемо прямо наверх. Стежка ледь помітна і дуже погана, а тут ще припікає немилосердно сонце. Залога не задоволена, бурчить.

22,5 км.14.00. Безіменна вершина (~1500). Спуск такою жпоганою стежкою. Ягідники навкруги.

23 км. 14.27.Сідло перед Розтоцькою (Ф19) і розвилка: правіше – добра обхідна дорога; прямо – полонинка і поганенька дорога наРозтоцьку; я іду прямо, бо хочу зробити фото зверху; напарники – в обхід, бо поганенькі дороги, та ще й наверх під пекучим сонцемїм вже до ...

Дорогу мені заступає агресивний бик. Йде до мене, риє землю, грізнофоркає, визиває на бій. Я не тореадор, виклику не приймаю і з соромом ховаюсь в молодняку. Перечікую тихенько хвилин 5, виглядаю, а бик не вступається. Прийшлось в жару продиратися молодняком наверх, там переліз через вориння, і аж тут бик відстав.

24 км. Гора Розтоцька (1514). Лівіше 1,5 км на хр – г Гнилець М. (1114). Західний і північний схили Розтоцької – снк і ягідники. Вершина заліснена, тут ягідники в буреломах. Дорога на північ заломлена і розбита, тому вернувся до сідла. На щастя бикавже не було, певно ганяв когось іншого. Пішов обхідною дорогою доганяти напарників.

28 км. Гора Зміїнська (Ф19-1;1356; по-польськи і на мапах Генштабу - Крента, по нашому - Крута) справа. Зліва пт Зміїнка, потім – Зміїнка М. Між ними плай, на ньому гарна хата-літнівка і стійло (Ф20; 2 км). Справа – р Зміїнська, села Чорна Річка і Замагурів. Полонина Крута-Середня (Голівська; Замагурівська) на західному схилі хр.

~ 29,5 км. Полонина Крута-Дальня (Ф21; Черганівська, або Бойківська). Стійло, літнівка, багато маржини (худоби). Ґазда-фермер Семенів Іван Васильович (зоотехнік).

• Молоком на пл може забезпечити 20 туристів. Його зелена садиба в Замагурові прийме 2-3 сім’ї. Забезпечує транспортом із Верховини в Замагуріві на полонину.
  

Ідемо від стійла вниз і направо в сторону с Замагурова.

30,5 км. Поляна в лісі над Замагуровом. Вода 50 м нижче в потоці. Вечеря, ночівля. От тут пригодилися Ігореві колун, пила і казанки.

Четвертий день

Перехідвід місця ночівлі у Верховину через Замагурів.9,5 км. Переїзд у Франківськ.

 Автобус із Замагурова на Верховину відправляєтьсяв 06.30 і в 11.00, АЗ розміщена на віддалі 3 км від місця ночівлі (від верхнього краю села). Їде понад річку Жаб’євську. Перехід Замагурів-Верховина важкий і не цікавий. Дорога кам’яниста. Краще їхати автобусом.

39 км. Верховина, АС. Знову купили смачного будза, тепер вже без обмежень ваги – рюкзаки вже легкі!

Із спустошеними рюкзаками, зате переповнені враженнями вертаємось у Франківськ. Перехід був не надто важким, хоча стежки трохи заплутані і на мапах Генштабу не відображені.

Gismeteo дотримав слова - всі дні була гарна погода, а дощ пустився, лише коли ми їхали назад. Завдяки Gismeteo вся намічена мандрівка була виконана. 

Рейсів із Верховини наФранківськ аж 15; перший рейс в 05.00, останній –в 19.20 (якщо вірити розкладові). Проте наш автобус відправленням в 10.00 був переповнений і було дуже душно.

• Над звітом трудився Якович.